Дорогі мої читачі та шанувальники! Сьогодні я несу вам вогненну квітку папороті, що проростає Божою любов’ю блискавиць, тим Світло-Словом, що б’є трьохструнним звучанням Серця, Душі і Духу!
Я люблю своє Слово, бо це слово – животворча енергія Любові до всього сущого на землі, під небом і на небесах, бо це і є саме життя, дароване Богом!
Я безмежно вдячна всім вам за чисельні відгуки на мою першу волхвему. Радію, що моя натхненна праця душі немарна, що вона приносить хвилини суголосності переживань, радості, смутку. Що вона (Поезія) надихає, підносить вище всіх буденних і скороминущих справ, дає силу для власних крил, для власного лету в небо пізнання життя, пізнання Світу, а це, власне, і є пізнання самого себе, що так необхідно кожній людині.
Головне: зі мною разом можна бути коханою і кохати; плакати й сміятися; обіймати ріки, дощі, ліси і тумани; молитися до зірок, Місяця і Сонечка; цілувати Коханого і квіти; розквітати веснами і переливати осінні вогні крізь серце; наслухати музику вітру, грому і трав – під Українським небом!
Я – зрозуміла! Я – не одна! Я – почута! Ми – разом!