Злюби



ДО ЖІНКИ
                 ЯК ДО ХРАМУ
(для тебе вже
               в і д ч и н и!
                               ч и н и!
                         відчинена брама)
треба входити
                      ходити
                                 ходи! Ти
(де ти?
            де ти?
вже в небі громи
                        а ми?
                                 а ми?)   
моли
         моли
з  м о л и т в о ю
                            твою
                                    зів’ю
зоряний вінок ночі
                знайду твої очі
                                      очисть
очисти душу і  с в і т и
                                у Світи ті
                                       тінь тіло
щоб не осквер- (верни!)-ти
на! й перше
                   себе
з високо піднятою
                            тою Свічею
ааа-йяя
              «А» «Я» —
                 початок тобі і кінець*

ХТО ХОЧЕ ПОЧУТИ
                              КОЛИ?-СКОВУ
для кохання Пал-кого (хочу твого)
о мій голос
                  голо вис-око літає
вис око го щастя шукає
звуки про зорі на Зорях
на! йтонших клавіш тіла мого
з а г р а й т е!!!
        з а  г р а й – т е
                                  те  і  о т е
а тепер нестерп но
                            я тебе

ОЙ ЛЮЛІ
                ЛЮЛІ КОТОЧОК
прийди на мій медочок
мій медочок-солодочок
не ховайся у куточок
люлі
       люлі
              коте сірий
полетімо разом-ом у Вирій
вираю тобі біле тіло
щоб завжди кортіло
о святая (ще не світає!) ще
                   ще година
пісне моя ЛЕБЕДИНА

В ОРГАННІЙ ЗАЛІ
(залив собою мене) всі НОЧІ
первоздан на я –
                      Орю Дана Я*
О мій орг?не!
хочу муз
               музики-руки
руки-звуки небес
                  ( без дна глибина)
небесного (ого!)
                           оргазму

ЛЕТИ
           ЛЕТИ  МІЙ  (Ой Леле!)
                                ЛЕЛЕЖЕНЬКУ*
крилець не зі-три
             з Три-пілль-Часу
рос-ти
           рости- рай
                           Ти Рай-дерево
Коло моїх до-лонь
                                 Лонь
налий!
            налив-айся соком  О-мм
на! бирай!-ся Сили
                   Землі Води Сонця
о стихія!  —
             і Я!
                   і Я!
                         о щаслив!
 ощаслив мене
                          Свят!
                                  Свят!
освяти Ти
                 Ти
                        Ти бий!
Бий!
         Бий! мій Вербо-Кию
відкрий
             крий
                      крий
В е с н о Л о н н я   моє
не ти б’єш –
                    «ВЕР-БА* б’є,
за тиждень Великдень»1
З ВЕРБИ-ЦЕЮ   НА-С!
«Будьмо великі, як Верба,
                      а здорові, як Вода,
а багаті, як Земля!»
ТАЇНА ПРИЧАСТЯ
дві писанки і
                        свіча
у ніч ВЕЛИК лик
                       лик ОДНУ
волію тебе мій Дію
дій!
        дій!
              дій!
мій  В е л и к о д н ю
одну мене
               одну – найпершу
і  о с т а н н ю

ТАЇНА ПРИЧАСТЯ
дві писанки і
                        свіча
у ніч ВЕЛИК лик
                       лик ОДНУ
волію тебе мій Дію
дій!
        дій!
              дій!
мій  В е л и к о д н ю
одну мене
               одну – найпершу
і  о с т а н н ю

ТИ ШЕПОТІВ-ХТІВ
                    ТВІЙ ШЕПІТ НА!
                                  НАД  КВІТКОЮ
яка (пульс
               пульс)
                        пульсуюче
здригалася в мені
щораз
          ще раз
                  раз поглинь
поглинь на!ючи
                        чергову хвилю
твого (ого!) шеп-оту
                          оту (о так!)
              отак
                      отак на ближ!
на-бли-жалася
                   жалася до вуст твоїх
щоб за-мкнути дві безодні
в океан  л ю б о в і
 

СОН ЦЕ СТО ЯНь іНь Я
                  СОНЦЕСТОЯННЯ
насто я на Сонцем
насто я на Небом
насто я на в Травах
Тобою настояна
НА СТО Я НА!
к р е с н и?  (не в сні
                            не в сні кресни?)
              кре?сни*
                         кре?сни в мені
сто?ю                        
           стою? і чекаю
бо розтану
                  вогнем стану
                                    ось мій танок!
не з тою
                  зі мною
мни!
       йми!
              йми!
над пий в мені роси!
над пий в мені Сонце!
над пий в мені Небо!
мною на! сто!
                     настойся!

* * *

А ЩО ЯК ПУХНАСТОЮ БДЖІЛКОЮ
наносити меду
               у соти Вашого тіла?
(М е д о в и й  М і с я ц ь)
Як солодко буде зимувати!!!
Я так хотіла…
                 (о тіла
                         тіла
                                  тіла)

НА ДОЛОНІ
                    (лоні) ЛЕЖАВ
твій гарячий (чий?) промінь
просився – злився
О С В І Т И!  т и
                 безодню мого тіла
від однієї цієї думки
в голо-ві  с п а л а х
(не спала)  спала-хували зорі
                            і за плечима
ви-ростали крила
                      пустила
                                  злет тіла

ВИ МІЙ (мій!) ЗОЛОТИЙ ПАВУЧОК
хочу так (потрап!)
потрапити
                  (пити!  а ти?)
у твою золоту
                   (о ту!) павутину
без тебе вся гину
скажи
           скажи — що єдина
                          в твоїй павутині
ці руки ці плечі
                цей вечір
                             наш вечір          
мене вже не спиниш
не спи ж!
                не проспи ж!
павучку золотий 
                            Ви – мій!
(посмій!
             посмій!)

* Домінуюче начало – ж і н о ч е – підкреслює абетка, що починається літерою «А» і літерою «Я» завершується.  (С.Коваль)