ДО ЖІНКИ
ЯК ДО ХРАМУ
(для тебе вже
в і д ч и н и!
ч и н и!
відчинена брама)
треба входити
ходити
ходи! Ти
(де ти?
де ти?
вже в небі громи
а ми?
а ми?)
моли
моли
з м о л и т в о ю
твою
зів’ю
зоряний вінок ночі
знайду твої очі
очисть
очисти душу і с в і т и
у Світи ті
тінь тіло
щоб не осквер- (верни!)-ти
на! й перше
себе
з високо піднятою
тою Свічею
ааа-йяя
«А» «Я» –
початок тобі і кінець*
ХТО ХОЧЕ ПОЧУТИ
КОЛИ?-СКОВУ
для кохання Пал-кого (хочу твого)
о мій голос
голо вис-око літає
вис око го щастя шукає
звуки про зорі на Зорях
на! йтонших клавіш тіла мого
з а г р а й т е!!!
з а г р а й – т е
те і о т е
а тепер нестерп но
я тебе
ОЙ ЛЮЛІ
ЛЮЛІ КОТОЧОК
прийди на мій медочок
мій медочок-солодочок
не ховайся у куточок
люлі
люлі
коте сірий
полетімо разом-ом у Вирій
вираю тобі біле тіло
щоб завжди кортіло
о святая (ще не світає!) ще
ще година
пісне моя ЛЕБЕДИНА
В ОРГАННІЙ ЗАЛІ
(залив собою мене) всі НОЧІ
первоздан на я –
Орю Дана Я*
О мій орг?не!
хочу муз
музики-руки
руки-звуки небес
( без дна глибина)
небесного (ого!)
оргазму
ЛЕТИ
ЛЕТИ МІЙ (Ой Леле!)
ЛЕЛЕЖЕНЬКУ*
крилець не зі-три
з Три-пілль-Часу
рос-ти
рости- рай
Ти Рай-дерево
Коло моїх до-лонь
Лонь
налий!
налив-айся соком О-мм
на! бирай!-ся Сили
Землі Води Сонця
о стихія! –
і Я!
і Я!
о щаслив!
ощаслив мене
Свят!
Свят!
освяти Ти
Ти
Ти бий!
Бий!
Бий! мій Вербо-Кию
відкрий
крий
крий
В е с н о Л о н н я моє
не ти б’єш –
«ВЕР-БА* б’є,
за тиждень Великдень»1
З ВЕРБИ-ЦЕЮ НА-С!
«Будьмо великі, як Верба,
а здорові, як Вода,
а багаті, як Земля!»
ТАЇНА ПРИЧАСТЯ
дві писанки і
свіча
у ніч ВЕЛИК лик
лик ОДНУ
волію тебе мій Дію
дій!
дій!
дій!
мій В е л и к о д н ю
одну мене
одну – найпершу
і о с т а н н ю
ТАЇНА ПРИЧАСТЯ
дві писанки і
свіча
у ніч ВЕЛИК лик
лик ОДНУ
волію тебе мій Дію
дій!
дій!
дій!
мій В е л и к о д н ю
одну мене
одну – найпершу
і о с т а н н ю
ТИ ШЕПОТІВ-ХТІВ
ТВІЙ ШЕПІТ НА!
НАД КВІТКОЮ
яка (пульс
пульс)
пульсуюче
здригалася в мені
щораз
ще раз
раз поглинь
поглинь на!ючи
чергову хвилю
твого (ого!) шеп-оту
оту (о так!)
отак
отак на ближ!
на-бли-жалася
жалася до вуст твоїх
щоб за-мкнути дві безодні
в океан л ю б о в і
СОН ЦЕ СТО ЯНь іНь Я
СОНЦЕСТОЯННЯ
насто я на Сонцем
насто я на Небом
насто я на в Травах
Тобою настояна
НА СТО Я НА!
к р е с н и? (не в сні
не в сні кресни?)
кре?сни*
кре?сни в мені
сто?ю
стою? і чекаю
бо розтану
вогнем стану
ось мій танок!
не з тою
зі мною
мни!
йми!
йми!
над пий в мені роси!
над пий в мені Сонце!
над пий в мені Небо!
мною на! сто!
настойся!
* * *
А ЩО ЯК ПУХНАСТОЮ БДЖІЛКОЮ
наносити меду
у соти Вашого тіла?
(М е д о в и й М і с я ц ь)
Як солодко буде зимувати!!!
Я так хотіла…
(о тіла
тіла
тіла)
НА ДОЛОНІ
(лоні) ЛЕЖАВ
твій гарячий (чий?) промінь
просився – злився
О С В І Т И! т и
безодню мого тіла
від однієї цієї думки
в голо-ві с п а л а х
(не спала) спала-хували зорі
і за плечима
ви-ростали крила
пустила
злет тіла
ВИ МІЙ (мій!) ЗОЛОТИЙ ПАВУЧОК
хочу так (потрап!)
потрапити
(пити! а ти?)
у твою золоту
(о ту!) павутину
без тебе вся гину
скажи
скажи – що єдина
в твоїй павутині
ці руки ці плечі
цей вечір
наш вечір
мене вже не спиниш
не спи ж!
не проспи ж!
павучку золотий
Ви – мій!
(посмій!
посмій!)
* Домінуюче начало – ж і н о ч е – підкреслює абетка, що починається літерою «А» і літерою «Я» завершується. (С.Коваль)