ЗМІТАЮ СНІГ З ПРАЗИМ
Змітаю сніг з празим,
з прапам’яті – іржу.
Код таїни – скрижаль.
На віще слово Правди
в час апокаліпсису
свята потреба.
Скричать громи,
і врозтіч колами в сльозі
ополовілий жаль,
І серце
спалахами блискавок зігріє
це терпляче Небо.
На пересохлих ріках Мови
час глибинну Душу віднайти,
Що так здавен творилася,
замішана на глині
і на крові.
І на печерних фресках
відчитати
злами змаганих світів.
Історія чи міф?
У відсвітах першовогню
здобуду – Слово.
К А Р Б И
* Кожний народ має своє Внутрішнє Духовне Знання, яке визначає його взаємодію з Вищим Світом і проявляється через зовнішню суть – певне Призначення, Дію та Вчинки.
БЛАГОВІСТ
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми…
Т.Г.Шевченко
Благовістить нам Правду Сварга синя,
Благовістять громи Даждьбожий Час.
Дивись, встає, як сонце, Україна,
Повір, коханий мій, цей Вік для нас!
Перечитаймо серцем слово в слово
Ту славу Духу!
Духу блискавиць!
Постане Диво-день сонцелюбові,
І кожне титло розкодує Вись!
Земля ще не втомилася родити,
Вже явить Всесвіт Віру Золоту.
Не йди до церкви-домовини скніти,
Плекай небес Вкраїну Пресвяту.
Свою Любов не дам ганьбить нікому,
Велінням Духу послана мені.
Вростають крила в світло звукогрому,
Благовістує Небо щастя-дні.
Ця мить життя – свята винагорода,
Живім на славу Божу, на добро.
Ще видибаєш, зраджений народе,
Як видиба Перун понад Дніпро!
12.
«Наша справа: чи кохаємо ми? чи вміємо ми кохати? А чи платить нам хто за кохання коханням, це не наша справа, за це спитає Бог…»
Микола Гоголь
Любити свято,
щедро,
жертвенно, без каяття.
Моя любов як грому музика і блискавиці.
Моя, і лиш моя, ця туга дикої вовчиці.
Ковтає Місяць крик.
Сльозою зорі шелестять.
У цій би музиці спізнать солодке розлиття!
Хто не кохав, а підло зраджував –
нехай проститься.
Любити свято, щедро,
жертвенно, без каяття.
Моя любов як грому музика і блискавиці.
Сестра,
дружина,
мати,
ж і н к а!
А душа – дитя –
Капризне.
Прасвіти зловити хоче в голос птиці,
Пірнати лебедино у розвеснені зіниці.
Не дайте ж Ви – проклять!
Ні заздрощів.
Ні співчуття. –
Любити свято,
щедро,
жертвенно,
без каяття.